Вдалося нарешті сходити траверс В.Кізли – Данциж, 2А . Чому слово “вдалося” точно відображає ситуацію, тому що це була вже третя спроба. Хто ходить узимку в Карпатах, той добре уявляє собі наскільки це серйозні гори порівняно з Кавказом чи Альпами влітку. Напевно, технічних складностей у середньому менше ніж у аналогічних за категорійністю маршрутів у великих горах. Але з погляду загального навантаження та безпеки все навіть навпаки. Мороз, ураганний вітер, лавинна небезпека – влітку сумарні складності можна знайти на памірських та тянь-шаньських шести-семитисячниках.
Перша спроба у лютому два роки тому закінчилася невдало. Ураганний вітер і, відповідно, майже нульова видимість не дали можливості навіть підійти до початку маршруту. А часу на такі виїзди зазвичай приділяється обмежено мало. Але з’явилося хоча б розуміння – де власне знаходиться саме початок. Наступного року ми підійшли до початку і майже піднялися на гребінь, проте ураганний вітер, який так гуркотів над головою, наче гребенем безперервно мчали потяги, і намагався відірвати від схилу змусив повернути нас назад. І ось нарешті втретє все вийшло.
Тепер, власне, про маршрут. Підхід зручно розпочинати, повернувши з літньої стежки, яка веде від Заросляка до озера Несамовитого, у місці, де майже закінчується густий ліс (див. фото). Залежно від стану снігу через 1-1,5 години можна підійти під схили гребеня В.Кізли. Виходити на гребінь зручніше по краю крутого вузького кулуару. Це 2-3 мотузки. Потрібні кішки. Через вузькість кулуара схід потужної лавини (скажімо такої, як на Петросі) навряд чи можливий, але дошка зійти цілком може. Що тішить – по краю кулуара ростуть ялинки, через які зручно страхуватися петлями, що в цьому місці явно надійніше, ніж через льодоруб.
Після виходу на не дуже гострий гребінь одна проста мотузка до великого жандарма, який зручно проходить праворуч. Страховка в основі жандарма через великий камінь. На самому жандармі є зручні тріщини для пари закладок чи маленьких френдів. Після виходу на камінь за великим жандармом (напевно, це і є вершина гребеня) ще одна мотузка гребенем до невеликого жандарма. Тут зручно зробити страховку через кущі та обійти камінь праворуч у верхів’ях крутого сніжного кулуару. Можна також кинути середню закладку або френд. Це по суті 3-я мотузка. Далі вже все йдеться одночасно. Пара мотузок по гребеню з камінням і вихід на Чорногірський хребет між вершинами Туркул і Ребра.
Далі вже просто (якщо погода дозволяє), пішохідною стежкою через Туркул на Данциж. Спуск з Данцижа через рідкісний лісок прямо до місця, де повертали зі стежки спочатку. Цей спуск явно безпечніший ніж спуск у бік озера Несамовитого, тому що між Несамовитим і густим лісом є крутий, явно лавинонебезпечний схил, частенько, його більшу частину займають карнизи. За поганої видимості дуже легко потрапити на них. Мені відомо кілька випадків, коли людей присипало у цих місцях.
Сам зимовий маршрут В.Кізли – Данциж, 2А дуже сподобався, оскільки з погляду на отримання різноманітних альпіністських навичок виявляється дуже насиченим.
———-
Сходження групи було в січні 2024 року, під керівництвом Бориса Лащенова. Кандидата в майстри спорту з альпінізму, інструктора 3 категорії.
Склад групи:
Дмитро Внуковський
Андрій Панасюк
Роман Кроль
Сергій Стоянов
Інна Жир
Евген Лебедев
Велика подяка учасникам, організатору проєкту та керівнику групи, що в цей складний час знайшли час та можливість для альпінізму)
———-
Сходження групи було в січні 2024 року, під керівництвом Бориса Лащенова. Кандидата в майстри спорту з альпінізму, інструктора 3 категорії.
Склад групи:
Дмитро Внуковський
Андрій Панасюк
Роман Кроль
Сергій Стоянов
Інна Жир
Евген Лебедев
Велика подяка учасникам, організатору проєкту та керівнику групи, що в цей складний час знайшли час та можливість для альпінізму)
